Як я шукала та знайшла віддалену роботу

Одного разу я захотіла знайти віддалену роботу. Прямо з дому, з Бібрки. Не те, щоб мені вдома було нема чого робити. Вдома завжди робота знайдеться. Зароблені гроші додають впевненості та хорошого настрою, от у чому річ. Роботі, втім, я можу присвячувати не більше трьох годин на день. І не треба нічого надто складного: основні мої обов'язки зараз - це дім та діти.

Що реально й без особливих труднощів можу робити у ці три години: нескладна верстка тексту й картинок. Ну й, звичайно, писати статті, але... (тсс! Досі я ще не мала досвіду індивідуального написання статей на замовлення, хоч усюди декларую протилежне для всебічного роздування свого рейтингу серед роботодавців:)).

Маю умови для пошуку віддаленої роботи: наявність у доступі комп'ютера з інтернетом. Пошуки почалися з українських сайтів http://ukrbiz.net, http://ukrjob.net, http://www.rabota.com.ua, http://www.vakansii.com.ua, http://ajob.com.ua, http://rabota2000.com.ua, http://rabotaplus.com.ua, http://rabota.meta.ua.

Те, що всі великі роботодавчі ресурси України російськомовні, сюрпризом не було. А от їхня, як виявилось, повна для мене непридатність... Однак, може, Вам пощастить більше. Я чинила так. У пошукову стрічку вбивала слово "удалённо". І потім перебирала те, що приносив мені цей фільтр.

А приносив він мені в основному плоди чиїхсь хитрощів.

Приклад 1.

Оголошення про те, що набирається платна команда форумних "бійців" на визначену тему. Оплата за кожний пост. Надсилаю туди своє резюме. У відповідь отримую щось надто детальну анкету. Стоп. На цьому переписку припиняємо, бо вона безглузда. Цьому "роботодавцю" платять за заповнені анкети.

Приклад 2.

Книговидавча фірма набирає співробітників для віддаленої розшифровки текстів. Виглядає ніби на правду. Що видається підозрілим: трохи завелику декларують зарплатню. Надсилаю резюме. Отримую цілком правдоподібне завдання. Одне лиш "але": роботу можна отримати тільки попередньо перерахувавши 10 грн на рахунок цього "роботодавця". А що... Згадуючи один російський анекдот на тему класичної літератури, "Десять старушек - рубль!"

Приклад 3.

Фірма оголошує набір працівників для формування контенту сайту. О, це для мене. Пишемо ж і верстаємо. Надсилаю знов-таки резюме. Отримую у відповідь пропозицію продавати навчальну програму "Бізнес в онлайн". Дякую. Я не настільки успішна бізнесвумен, щоб могла гарантовано навчити когось заробляти в інтернеті (до речі, ось вони звідки, ці численні, але геть неконкретні оголошення з обіцянками неймовірних заробітків на роботодавчих сайтах... Так ось чий контент формують ці "працівники"...).

Ще один "фільтр" постійно тримала в голові ввімкненим. Все, що декларувало надто великий бюджет, по ходу відкидалось. А також усі пропозиції, що рясніють окличними та запитальними знаками. Життя вчить, що той, хто обіцяє забагато - лишає ні з чим.:)

Загалом по адресах українських роботодавців було розіслано близько 30 резюме й отримано коло 10 відповідей. "Жива" робота, я так зрозуміла, пропонувалась лише в одній з них. Це було написання статей на замовлення. Портал був київський. Я з надією продовжила переписку, але фірма обірвала її ще на попередньому етапі - я не встигла навіть отримати тестове завдання. Дізналась лише про розцінки. 3 у.о. за 2500 знаків без пробілів.

Вичерпавши для себе ресурс українських роботодавчих сайтів, звернулась до російських: http://job.ru, http://www.freelancejob.ru та http://www.free-lance.ru. І тільки останній, крім звичного набору оголошень від хитрунів, містив для мене щось реальне. Цей портал розміщує оголошення від роботодавців, на які претенденти лишають відгуки. Потім роботодавець вирішує, з ким йому зв'язатись.

Перша моя реальна віддалена робота полягала в наступному. Закордонний тематичний портал набирав контент російською мовою. Потрібно було розшукувати в інтернеті тематичні статті, узгоджувати з адмінами авторських сайтів питання копірайту (ну, питати дозвіл електронною поштою, якщо умови розміщення сайт-джерело не вказав на титульній сторінці), далі копі-пейст, лінк, і вся робота. Одне розміщення коштувало півдоляра.

Попрацювавши три дні й заробивши рівно 11 у.о., я попросила розрахунку. По-перше, цікаво було на предмет "кидання". Ще цікавіше було дізнатись, яким же чином у Бібрці можна отримати гроші, які платить закордон. По-третє, я бачила, що перспектив у копіпейстера нема: роботодавець набрав ще десятка зо два таких "мурах", що старанно тягли на його портал все, варте уваги. Я розуміла - ще пара днів, і весь тематичний рунет буде нами перерито; а значить, по роботі.

Попросила я розрахунку. Роботодавець, який раніше декларував "оплату грошима", заявив, що реальних грошей не має, і платитиме Webmoney. Ну, Webmoney так Webmoney. Заводимо собі електронний гаманець. Кому цікаво, як це робиться - читайте http://www.webmoney.ru. Поки що смішно трохи - якісь такі гроші, які ніби й не гроші.

Відкрила програма мені, значить, чотири електронних гаманці. WMZ на комп'ютерні долари, WMU на комп'ютерні гривні, WMR на рублі та WME на євро. Звучить, звичайно, гарно. І акуратно перераховані роботодавцем 11WMZ також виглядають гарно. Тіки що купиш у Бібрці на електронні гроші?

Тут приходить мені дуже корисний спам від цієї системи. Добре в ньому попорпавшись, я знайшла адресу сертифікованого системою Webmoney обмінника на готівку у Львові. Це була приватна особа. Їх взагалі таких троє у Львові, приватних осіб-діггерів з документами від Системи.

Ну сертифіковані не сертифіковані, а все'дно страшнувато - а ну як кине! Але ми не з лякливих. Тому я сміливо з ними зв'язалася, здійснила транзакцію, і наступного дня мій чоловік під'їхав у призначене діггером місце у Львові й забрав 42 гривні, у які перетворились 10 перерахованих мною комп'ютерних долярів. Процент за переведення в готівку таки великий. Плюс діггер за особисту передачу долар собі бере. Але без обману.

Так що цього вечора ми собі взяли по пляшці пива та й відсвяткували перші зароблені мною після декрету гроші.

Але 42 гривні - це все ж не те, заради чого було стільки руху. Поки я завершувала роботу копіпейстера, "спрацювало" моє резюме на іншому тематичному російському порталі, куди регулярно потрібен авторський матеріал. Його координати також були на http://www.free-lance.ru. Я відправила туди пробну статтю, її прийняли до друку й підписали зі мною договір про співпрацю. У договорі, крім іншого, міститься вимога не розголошувати ані назви порталу, ані умов роботи й оплати. Одне скажу - якщо все піде добре, зможу мати нормальний приробіток. Нічого, втім, аж надто значного.

Такі от справи. Сподіваюсь, ця інформація виявиться хоч комусь корисною. Хто шукає роботу - бажаю успіху. Бо він можливий і реальний, хоча може бути, як у моєму випадку, аж ніяк не грандіозний.

30 травня 2007